Матусю! За все, що маю, дякую Тобі
- Подробности
- Опубликовано 22.06.2020 06:14
- Просмотров: 5069
Квітує травень, оспіваний у піснях, гаптований солов′їними розливами, у небесній блакиті дзвенить пташиний спів, травами і квітами замаїлася земля, а теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері.
Мама, мамочка, матуся… Скільки ніжності, тепла і любові у цьому слові, що називає людину, яка для всіх найближча, найдорожча, найрідніша. Мама в кожного із нас єдина і неповторна.
Колись Природа-мати чекала немовляти
І Сонечка просила : «Даруй дитині сили,
Дай їй свого добра, тепла, Щоб світлою душа була»
Благала чисті води : «Дитині дайте вроди,
Краси на довгі роки і почуттів глибоких !»
Просила в неба висоти І мудрості, і широти .
Коли благає мати, не можна відмовляти.
Тож народилась донечка
З дарами неба й сонечка,
І чистих вод дари взяла.
Дитина ЖІНКОЮ була !
Жінка, як квітка, веселка над полем,
Сонце, весна золота.
Жінка – це лагідність,
Щирість , сердечність,
Чуйність, любов, доброта.
“Яке найкраще слово в світі?” –
Раз мудрий хтось питав людей.
“Здоров’я”, – відповів так хворий.
“Ні! Молодість!” – сказав старий.
“Найкраще – хліб!” – жебрак говорить
“Перемога”, – відповів стрілець.
“Найкраще – воля!” – рік невільник.
“Ні, правда!” – обставав мудрець.
Аж тут з куточка обізвався
Сирітка, ще малий хлопчак:
“Найкраще в світі слово “Мама!”
І всі сказали: “Мама! Так!”.
Кажуть, що в Парижі найкращі жінки,
Але це скоріше, мабуть, навпаки.
Найкрасивіші жінки – наші мами,
Всі критики в світі погодяться з нами.
Наші мами, мов справжні принцеси.
І принци потрібні їм в «Мерседесах»,
Пора їх в картинах , скульптурах створити,
В музеях з Венерою в ряд помістити.
На вернісажі вас радо вітаємо ,
Від щирого серця всім побажаємо,
Щоб сонце світило вам мирно і ясно,
І мами наші завжди щоб були прекрасні.
У моєї мами очі наче зорі,
У моєї мами руки золоті.
Ніжно поцілую, квіти подарую,
Бо вона – найкраща у житті!
Мамо, мамочко моя,
Не сумуй і не журись,
Обертається земля,
Я з тобою – посміхнись!
У моєї мами серце лебедине,
У моєї мами руки – два крила,
Ніжно поцілую, квіти подарую,
І слова любові, вдячності, тепла!
Мамо, мамочко моя,
Не сумуй і не журись,
Обертається земля,
Ми з тобою – посміхнись!
А зараз до вашої уваги святковий випуск «Розсміши маму»
П. Глазовий
Чом нема у нас охоти до домашньої роботи
Жінки наші нарікають – це вже звичним стало:
Що ми вдома по хозяйству помагаєм мало.
Любі наші! Ми б охоче вам допомагали,
Якби за це нас хвалили газети й журнали.
Та не тільки, щоб журнали, не самі газети,-
Щоб славили художники, скульптори, поети.
От якби намалював хтось велику картину:
Сидить дядько серед кухні, чистить картоплину.
Або якби якийсь скульптор виліпив фігурку:
Стоїть дядько над плитою, общипує курку.
Якби так нас прославляли, я б прибіг з роботи
І пірнув би з головою в домашні турботи.
Прийшла мама з шкільних зборів
І зітхає важко:
– Що ж то вийде,чоловіче,
З нашого Степашки.
Щоб контрольну не писати
В двері швабру вставив.
А як вчитель почав грюкать -
Диктофон підставив.
Попередив МНС –
«Школу заміновано».
На історії кричав:
«Вето не подолано».
Ще газету сороміцьку
На уроці читав.
Два дрючки у клас приніс,
Бійку влаштував.
– Ну чого переживаєш, –
Заспокоїв тато.
– Як таки він має дані, –
Буде депутатом!
«Бабусі – наші друзі» .
А як же не згадати сьогодні
Наших дорогих бабусь?
Адже щасливо той живе,
В кого бабуся рідна є.
Дорогі бабусеньки, журавоньки сиві,
Хай збудуться всі ваші мрії,
Притулиться сонце до ніг !
Хай всі негаразди, журба, лиховії
Обходять ваш тихий поріг!
Спасибі, що ви не жалієте ласки,
Ховаючи втому щодня,
Каструлі на кухні, заморена сапка,
Курчат , каченят метушня.
Встигаєте з всім ви і днями, й роками,
Ще й хліб кожен день на столі.
Нехай же здоров’я Господь посилає,
Бабусі, ми шлем вам уклін до землі !
Уклін вам доземний, рідненькі бабусі,
За все, що зробили в житті,
Нехай осявають всі ваші стежинки
Сто років зірки молоді!
Як приємно бачити дітей, які з ніжністю і любов'ю ставляться до своїх мам. Адже мама - найдорожча у житті людина. З мамою ти можеш поділитися найпотаємнішим, вона завжди вислухає, зрозуміє, пробачить.
Шануйте матерів!
Мені болить, коли матуся,
Що має дочок і синів,
Живе одна, мов та бабуся,
На схилі посивілих літ.
Працює вдень, не спить ночами
І часто зрошує сльозами
Тверду подушку на зорі.
Уста шепочуть: « Світе мій!
Як важко жить мені одній!»
Шануйте, друзі, матерів!
Вірш про маму
У вицвілих очах — сльоза пекуча, дрібна.
У серці жаль і біль, душа ятрить...
Старенька мати дітям непотрібна,
Не може вмерти і несила жить.
Не може вмерти, бо не час, напевно,
Бо ж доля дарувала довгий вік.
Померлих проводжає ревно,
Бо їх митарствам закінчився лік.
Таких, як і сама, старих і сивих,
Чия душа зболіла, відійшла.
Й, нарешті, вже, мабуть, щасливих,
Бо більш не чують і не бачать зла,
Яке пекучіше від будь-якого болю —
Не відпускає серденька й на мить.
Життю не рада і картає долю,
Душа і кровоточить, і болить.
В будинку пристарілих їх багато.
Вони в теплі, доглянуті весь час.
Але ж яке, яке буває свято,
Як хтось прийде хоч раз на рік, хоч раз!
А діти і живуть же недалеко...
Чого ж ви матір кинули? Прийдіть!
Як з перебитими крильми лелека,
Вона не може більше підлетіть.
Прийдіть же хоч, як місця не знайшлося,
Чи в вашім серці теж його нема?
Згадайте, як вам з мамою жилося...
Та в чорних душах холод і пітьма...
Зігрійте їх і ласкою, й словами,
Хай усміхнуться очі їх сумні.
Подумайте. Це може бути й з вами,
Ви теж старими будете, чи ні?
Мама - основа всіх основ. Вона народжує і виховує дитину, плекає, оберігає від біди і горя. Мама турбується за її долю, проймається її болем на відстані.
І навіть, якщо інколи вона насварить, не потрібно на неї ображатися, потрібно прислухатися до всіх її порад та настанов, вона ж бажає для нас – її дітей лише добра.
На матерів не треба ображатись.
Вони ж нас люблять більше, ніж себе.
А наші витівки нелегко їм сприймати.
Щоб не нагримати, щоб стримати тебе.
Їм радісно тримати нас за руку,
І тяжко, якщо з нами щось не так.
Не ображайтесь за її жорстку науку -
Це ж материнської любові знак.
Ми мам своїх любим найдужче у світі!
Зі мною, звичайно, погодишся ти.
Та маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти.
Ми мам своїх любим!.. А посуд не митий...
Та й в хаті згодилося б теж підмести...
А маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти...
Щоб ласкою мами, як сонцем, зігріті,
Могли ми веселі й щасливі рости,
Нам маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти!
У рідному краї і серце співає
Лелеки здалека нам весни несуть
у рідному краї і небо безкрає
Потоки, потоки мов струни течуть
Тут кожна билинка і кожна травинка
Вигойдують мріє на теплих вітрах
Під вікнами мальв в саду материнка
Оспівані щедро в піснях.
Тут мамина пісня лунає ї нині
Її підхопили поля і гаї
Її вечорам по всій Україні
Співають в садах солов′ї
І я припадаю до неї вустами
І серцем вбираю мов спраглий води
Без рідної пісні без мови без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди
ПІСНЯ «МАМИНА ПОРАДА»
За все, що маю, дякую тобі
За все, що маю і що буду мати.
Ночами сняться зорі голубі
І вишні на причілку хати.
Тому спішу подякувати тобі
За все, що маю, і що буду мати.
Нехай світанок цим весняним святом
Над цілим світом зоряно цвіте.
Хай сяє сонцем в серці слово «мати»,
таке незгасне, вічне святе.
Мамі
Дощі, що йшли багато днів,- затихли,
І сонце день весни поцілувало.
За вітром хмари чорні десь поплили
Земля в віночок із кульбабок вбралась.
Це мамин день, сьогодні в мами свято,
Несем свої серця з любов’ю мамі,
На світі слів прекрасних є багато,
Але для неї їх усіх замало.
Ми віддаємо маму в руки Божі,
Він знає, як її нагородити,
Він на стежках життєвих допоможе,
І відповість на всі її молитви. (Марія Звірід)
Світло у вікні – ми разом,
на душі тепло,
хочу я щоб завжди так у нас було,,
я молюсь ночами щоби ти жила
щоби ти здорова, матінка, була,
світ мені відкрила,
матінка моя,
більше всіх на світі тебе люблю я
Найдобріша, найкраща матусю рідненька!
В цей день ми вклоняємось дуже низенько.
За сонечко ясне, за серце прекрасне,
За те, що добром зігріваєте нас,
За те, що в щасливу і скрутну хвилину
Ми можемо всі прихилитись до вас.
Хай вас обминають невдачі та грози,
Нехай лиш від сміху з’являються сльози,
Міцного здоров′я з роси і води,
Бадьорість та настрій хай будуть завжди!
Якби зібрати всі слова землі,
Ми б вибрали прості і невисокі:
Щоб ваші дні трояндами цвіли
Й ніколи не приходила самотність.
Хай тільки радість прикрашає дім,
Хай ладиться і на роботі, й вдома,
Хай вам завжди щастить в усім,
І обминають горе, сум і втома ...
В цю урочисту, неповторну мить
Підношу Тобі ніжні квіти,
Ласкава доля хай Тебе благословить
На щасливі, многії літа!
Низький уклін вам, матері, хранительки нашого роду, щира вдячність за мудрість, і підтримку. Щиро бажаємо вам міцного здоров′я, добра, достатку, родинної злагоди та благополуччя, гідного продовження у найдорожчому своєму багатстві - дітях.